Скандал в українській делегації в ПАРЄ. Версія подій від нової очільниці

16.01.2021 23:38
shadow
Харків’янка Мезенцева має західну освіту, раніше стажувалася в Європарламенті та Парламентській асамблеї ООН — Скандал в українській делегації в ПАРЄ. Версія подій від нової очільниці
Харків’янка Мезенцева має західну освіту, раніше стажувалася в Європарламенті та Парламентській асамблеї ООН
фото: 50vidsotkiv.org.ua


Марія Мезенцева: Ніхто в ПАРЄ не вбачає в зміні керівництва нашої делегації катастрофи

Об этом сообщает DEDAL


Українську делегацію в Парламентській асамблеї Ради Європи лихоманить. «Слуги народу» ініціювали та провели заміну голови делегації: замість Єлизавети Ясько цю посаду отримала інша представниця цієї політсили – Марія Мезенцева. Вона ще раніше претендувала на цю посаду, але тоді програла боротьбу конкурентці. «Реванш» Мезенцевої відбувся після трьохгодинних дебатів. Ротація пройшла завдяки голосам більшості членів делегації від «Слуги народу», двох депутатів ОПЗЖ та одного – «За майбутнє». Делегати від «ЄС», «Голосу», «Батьківщини» та окремі «слуги» в цій внутрішньопартійній інтризі участі не брали.

Ясько не пішла «по-хорошому». Депутатка написала пост, в якому звинуватила колег в «корупції та девальвації совісті», «схилянні перед порядком денним країни-агресора». Та на цьому вона не зупинилась: скандальну публікацію не видалила і звинуватила власну фракцію у системній співпраці з проросійською ОПЗЖ. Свою наступницю в керівництві делегації Ясько назвала «інструментом чиїхось брудних ігор».

У «Слузі народу» по гарячих слідах досить розмито пояснили заміну голови делегації: змінами парадигми та стратегічного підходу. Неофіційно ж причинами називались захмарні амбіції та незадоволення управлінськими якостями Ясько, яка так і не змогла організувати ефективну роботу делегації. До своєї посади голови делегації Ясько намагалась вибити для себе ще й віце-президентство в ПАРЄ від України.

Харків’янка Мезенцева має західну освіту, раніше стажувалася в Європарламенті. У 2015 році була обрана депутатом Харківської міськради від «Самопомочі», але після успішних для себе парламентських виборів перейшла на роботу до Верховної Ради, де і дійшла з до своєї нинішньої кар’єрної вершини. В розмові з «Главкомом» новоспечена голова української делегації в ПАРЄ озвучує свою версію бурхливих подій, заперечує свою симпатію до проросійських наративів та «нарізає» завдання на найближче засідання в Страсбурзі.

«Для мене моє номінування стало сюрпризом»

Пані Маріє, що насправді відбулося? Якщо зміна керівництва делегації обумовлена анонсованою зміною стратегії, в чому вона буде полягати?

Ми повинні були обов’язково обрати кандидата від України на віце-президента ПАРЄ. Таких віце-президентів всього 20 (віце-президенти від держав-учасниць ПАРЄ обираються щороку на початку чергової сесії. Віце-президент може підміняти президента та головувати на засіданні та дебатах – Ред.). Раніше в 2020 році на цю посаду від нас був обраний пан Олександр Мережко (народний депутат від «Слуги народу») і мав бути на неї переобраний на другий термін. Ці вибори мали бути досить формальними, але з’явилась інша ініціатива…

Від пані Ясько.

Так, вона теж вирішила номінуватись на цю посаду. При цьому у поєднанні посад віце-президента ПАРЄ і голови делегації немає нічого поганого. Але якщо ми подаємо кандидатів на посаду віце-президента, давайте подумаємо і про кандидатів на очільника делегації, якщо в когось є відповідні пропозиції. І мою кандидатуру запропонував пан Мережко. У 2019 році ми з пані Лізою вже номінувалися удвох, але тоді я висувала сама себе. Ситуація зараз і тоді різнилася: на початку роботи парламенту багато колег не знали одне одного, але мене тоді підтримали і «слуги», і «ЄС», і теперішня група «Довіра», і «За майбутнє». Багато колег з опозиції знали мене по роботі в Брюсселі і в Страсбурзі, мені це було дуже приємно, але голосів на призначення не вистачило.

Для мене це не стало персональною трагедією, і ми пропрацювали цей важкий рік, як могли. Бо, чесно кажучи, пандемія для такого виду дипломатичної діяльності є просто кілером. Zoom – це прекрасно, але він не дає такого самого ефекту, як особисті зустрічі. Наприклад, 11 січня у нас загинув український військовий, для нас це абсолютний факт російської агресії, а для деяких делегатів в ПАРЄ — ні. І треба це неодноразово доводити. А з поверненням російської делегації це стає дедалі складнішим.

ПАРЄ вперше у своїй історії буде працювати в гібридному режимі. У нашої делегації 24 члени: 12 основних і 12 заступників (заступники підміняють основних членів, якщо ті з якихось причин не можуть брати участі у засіданнях – Ред.). Поки видається, що на найближче засідання у Страсбург вирушить мікс основних членів та їхніх заступників. Вже є сигнали, що, можливо, вся сесія відбуватиметься повністю онлайн.

Тобто депутати поїдуть у Страсбург, аби голосувати там онлайн?

Ні, голосування за обрання кандидатів на певні посади, а саме заступника Генерального секретаря Ради Європи, Генерального секретаря ПАРЄ, а також двох суддів Європейського суду з прав людини від Греції та Швейцарії відбуватимуться онлайн за допомогою спеціальної системи незалежно від форми участі. Кожна країна вирішує самостійно у якій конфігурації їй брати участь. Тобто деякі делегати будуть виступати в залі, а інші – за допомогою системи відеозв’язку. Але я повернуся до причин зміни керівництва делегації. Цієї процедури в ПАРЄ не прописано, це особиста справа кожної країни…

Але чому взагалі постало це питання? Наскільки «Главкому» відомо, не всі були задоволені роботою Ясько, але останньою краплею стало те, що вона намагалася поєднати керівництво делегацією з віце-президентством в ПАРЄ.

Я думаю, що реагування було саме на останню причину. Для мене моє номінування стало сюрпризом. Скажу більше – на третій годині обговорення, коли всі вже були втомлені, я запропонувала відкласти це питання, бо, можливо, додалися б інші кандидати.


Ексочільниця української делегації в ПАРЄ Єлизавета Ясько погналася ще за одною посадою і втратила все
Ексочільниця української делегації в ПАРЄ Єлизавета Ясько погналася ще за одною посадою і втратила все

Декого збентежило, що представники ОПЗЖ раптом проголосували за вас. Ясько прямим текстом заявила, що ця фракція неодноразово вже діє в спайці зі «слугами».

Чому тих, хто так каже, не бентежить, що в 2019 році один представник ОПЗЖ та «ЄС» у повному складі проголосували за мене? А зараз представники «ЄС» та їхні адепти дуже сильно критикують цей вибір, називають його зрадницьким і називають мене агенткою ворожої країни. По-людськи мені це дуже неприємно чути, бо я – військова волонтерка і завжди мала і маю українську національну позицію, яка збігається з позицією нашої делегації і яку ми не будемо змінювати.

Я відкрито сказала, що не маю якихось лідерських амбіцій і прошу долучатися до роботи кожного. Ми створили такий «дашборд» (інформаційна панель – Ред.), в якому зазначено, хто в якому комітеті, підкомітеті чим буде займатися, які ініціативи, проєкти, резолюції подані – розділили цей пиріг завдань на всіх. Повірте, європейська дипломатія дуже інертна, вона як смола, її треба постійно рухати, а як тільки ти призупиняєшся, все стає. Ключем нашого успіху я вважаю комунікацію. У нас є низка ініціатив, з якими погоджуються колеги: це і можливе перенесення «Кримської платформи» на майданчик ПАРЄ, розширення підтримки нашої команди, на додачу до країн, які вже входять до Балтік+. Ми намагались не допустити автоматичного призначення віце-президента ПАРЄ від Росії Петра Толстого, який є відомим своїми українофобськими висловлюваннями та взагалі є людиною з одіозною репутацією.

У нас вже заплановані зустрічі з кандидатами на дуже важливі посади — генсека ПАРЄ і заступника Генерального секретаря Ради Європи, які стосуються безпосередньо України. Плюс – кожен з членів нашої делегації входить в певну політичну групу, робота кипить щоденно. Я молю Бога, щоб так залишалося і надалі. У нас є ініціатива розширення секретаріату, я взагалі планую розширювати власну команду. Зараз моїм завданням є зрозуміти, наскільки хто якісно виступає, які ми разом подаємо законодавчі ініціативи, правки. Я постійно працюю із законодавством: наприклад, наш «зелений» курс збігається з курсом президента ПАРЄ, і ми в парламенті вже підготували до другого читання законопроєкт про поводження з відходами.


«Я особисто підписала постанову про заборону подачі води в Крим»
«Я особисто підписала постанову про заборону подачі води в Крим»

«Ніхто в ПАРЄ не вбачає в зміні керівництва нашої делегації катастрофи»

Щоб закрити тему ротації. Чи можна говорити, що в делегації була певна управлінська криза? І що насправді рішення про зміну її голови було більше персоналістським, а «зміна стратегії» – це таке зручне пояснення?

Коментар Євгенії Кравчук про зміну стратегії багато хто інтерпретував як зміну ставлення до нашого північного сусіда. І ці маніпуляції почалися ви самі знаєте після яких заяв.

Після відповідних заяв вашої попередниці.

Але я не вбачаю, що зміна керівництва була наслідком кризи. Це ж воля делегації, а не однієї особи. Я точно не була її ініціатором. І надалі, якщо делегація надаватиме оцінку моїй роботі, краще, аби це відбувалося не за рік, а такі дискусії відбувалися раз на місяць або два. Якщо цього не буде, то це тоді виходить якась колективна безвідповідальність.

Тобто ви можете гарантувати, що, умовно кажучи, не буде пом’якшення позиції української делегації щодо поставок води в Крим?

Я особисто підписала постанову про заборону подачі води в Крим, тому можете бути впевнені: такого не відбудеться. Ви пам’ятаєте, у нас були делегати, які одним своїм голосом по Росії голосували по-іншому, ніж вся делегація…

Ви про Юлію Льовочкіну з ОПЗЖ?

Так. Але я зараз можу відповідально сказати, що точно немає таких віянь, що з обранням нового голови делегації ми будемо м’якші до Росії, це абсурд.

Наскільки я знаю, зараз українська делегація в ПАРЄ буде виходити з того, що Європа втомилася від нашого постійного протистояня з Росією (а-ля Вірменія та Азербайджан) і тепер Київ шукатиме якісь нові сенси…

Ми ці сенси делегацією погодили рік тому: «адженда» з Росією у нас залишається, але ми додатково повинні піклуватися про такі спільні речі як діджиталізація, питання молоді, права людини, політика рівності і так далі. Плюс ініціатива Балтік+, з якою ми виходили на перші ефіри, бо нам треба було консолідувати біля себе партнерів. Проте це не взаємовиключні речі. Наш порядок денний буде розширюватися, але не за рахунок того, що ми видалимо з нього питання окупованого Криму і війни на Донбасі. Зазвичай, мірилом нашого відношення до інших делегацій було голосування по Росії, але треба пропрацювати питання, які охоплюють інтереси всіх якнайбільше.

Тобто радикальна постановка питання щодо Росії «ви з нами чи ні» нас заганяє в певний ступор у стосунках з іншими делегаціями?

Заганяє, але ми, українці, по-іншому не можемо. Тут треба додавати певний added value – додану цінність. Наприклад, ми допомогли на порядку денному просунути питання дітей з вадами, поділилися певними цікавими моментами боротьби з пандемією, розповіли, як створити Міністерство діджиталізації...

Європейці взагалі нормально наші поради сприймають? Бо складається враження, що до України ставляться як до постійно ображеної та незадоволеної.

Нас там дуже позитивно сприймають – кажуть, що ми дуже strong та young. Ті фідбеки щодо зміни керівництва нашої делегації, які я маю за власними контактами, є позитивними, ніхто не вбачає в цьому катастрофи, як в Україні. Ми є молодою делегацією, у нас можуть бути зміни, і ми точно завжди відкриті до думок колег, які більше за нас пропрацювали в ПАРЄ та краще знають процедурні моменти. Я особисто розраховую, що в нас не буде жодних ситуацій, коли ми матимемо сумніви щодо довіри один до одного. На січневій сесії того року ми це підтвердили у важких складних моментах, коли вносились правки по Криму в документ про підтвердження повноважень РФ при поверненні до асамблеї. Я тоді бігала, як шалена по різних делегаціях. Сподіваюсь, що цей запал у нас збережеться. Подальша стратегія у нас зараз визначена не на роки, а на проміжок з 25 по 28 січня. Проте я не маю права розкривати всі карти, бо нас читають і росіяни, ви ж розумієте.

«Росіяни відчувають себе абсолютними переможцями»

З ким ви узгоджуєте цю стратегію? Зовнішній курс у нас визначає президент, є голова його канцелярії пан Єрмак, який на днях проводив чергову зустріч в Нормандському форматі в Берліні. Ви якось оглядаєтеся на результати цих зустрічей, зокрема, неофіційні?

Директиви ми не отримуємо. Звісно, ми перебуваємо на зв’язку, маємо зустрічі з МЗС, у нас відбулася перша координаційна зустріч зі мною як з новою очільницею делегації. Є відповідальні люди щодо ПАРЄ в МЗС, є люди, які займаються цим по лінії Офісу президента, міжнародні лінії на платформі нормандського формату, ТКГ і так далі. Ми також на зв’язку з нашими колегами, секретаріатами, які працюють у самій ПАРЄ, а також постійним представництвом України при Раді Європи. Є люди, які колись жили в Україні, або мають сентименти до неї, – їх багато і вони теж нас інформують. Це те, чого не прочитаєш в офіційному порядку денному.

До пандемії на обідах, вечерях ми могли обговорювати з італійцями питання політв’язня Марківа. Я просто плакала, коли його звільнили, згадувала, як ми з парламентарями з Італії це обговорювали – передати це словами неможливо. Коли почалася війна, я працювала над санкціями проти РФ, над Угодою про асоціацію, над безвізом. Це до закидів, що я нібито проросійська.

Російська делегація доклала багато зусиль, зокрема, грошових, щоб повернутися до ПАРЄ…

Якраз найбільше – грошових.

Наскільки росіяни після цього всього відновили свій вплив в асамблеї?

Наші делегації часто порівнювали на січневій сесії. Російська делегація – це візуально великі дяді з американських фільмів, а ми – такі собі кульбабки, молоді, амбітні, що усміхаються всім, намагаються комунікувати. Із нами російська делегація навіть намагалася розмовляти, жартувати, хоча це були невдалі жарти. І я відчуваю цю неповагу, певну зверхність, хамство. Під час виступів вони постійно починають перебивати, кричати, до того ж, російською. У росіян дуже мало людей знає іноземну мову, і це нас теж відрізняє, бо у нас вся делегація майже вільно володіє англійською, французькою, німецькою, польською. Я знаю чотири мови, колеги також не менше.

До того ж, є додатковий тиск з боку російських медійників, які приїздять і брешуть прямо звідти, намагаються нас залучити до діалогу. Ці атаки вдало вдається відбивати Олексію Гончаренку, а от іншим треба або мовчати, або повчитися, як це робити. При цьому Росія повернулася до ПАРЄ попри те, що не виконала свої зобов’язання: не вийшла з Криму, з Донбасу… Вони себе відчувають абсолютними переможцями, бо повернулися, хоча нічого не виконали і нічого за це їм не було. Тому ми будемо намагатися використати легальне поле для відкликання їхньої делегації загалом.

По історії з отруєнням Навального будете бити?

Одна з наших колег запропонувала таку ініціативу. Я думаю, що це відмітить і та частина росіян, яка не вірить у «громадянську війну» в нашій країні, не вірить Путіну, але вірить в те, що сама їх країна може колись змінитися. Тобто це вже таке глобальне питання, і кричущий кейс Навального в цьому може нам допомогти. Я знаю, як будуть поводити себе делегати з Росії, але ми про це не можемо не згадати.

Саме по собі повернення російської делегації в ПАРЄ попри невиконання «правил поведінки» не свідчить про те, що цей орган не є ефективним для вирішення проблем на континенті? Як і ООН, скажімо.

Ми бачимо глобальну стагнацію міжнародного права, яка зумовлена багатьма факторами – перерозподілом економічного світового впливу, зокрема, через пандемію. Але якщо зовсім нічого не робити і залишити все як є, всі будуть споживати ту інформацію, яку продукує Russia Today на багатьох мовах світу. ПАРЄ — це наразі один з найбільших майданчиків для донесення інформації. Його просто не можна марнувати.

Павло Вуєць, «Главком»



Джерело статті: “https://glavcom.ua/interviews/skandal-v-ukrajinskiy-delegaciji-v-parje-versiya-podiy-vid-novoji-ochilnici-730608.html”